Анатолій Близнюк і 5 мільйонів
02.11.2011   //  

Мінрегіонбуд Анатолія Близнюка так прагнув заплатити за урочистий хурал європейських міністрів 5 мільйонів гривень, що знайшов аж два підприємства для закупівлі «у одного учасника». Залишається лише гадати скільки б коштувало свято, якби між ними влаштували нормальні відкриті торги.

Осінні перепади погоди дратують багатьох людей. Новини «Наших Грошей» дратують багатьох чиновників. Це, так би мовити, вхідні дані. На виході маємо листа прес-служби Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, адресованого “Нашим Грошам”, стосовно оприлюдненої нами інформації про організацію зльоту європейських колег Анатолія Близнюка в «Українському домі» на Хрещатику 3-4 листопада.

Перед тим, як перейти до суті, висловимо дві подяки.

Першу – прес-службі Мінрегіону, яка оперативно – в день виходу новини – відреагувала заявою з позицією відомства. Дякуємо за акт ввічливості.

Другу – міністру Анатолію Близнюку, який, незважаючи на всі антиєвропейські вибрики  президента Віктора Януковича, влаштовує офіційну зустріч з європейськими міністрами. Та ще й в Києві. Тож дякуємо за акт хоробрості.

Із подяками – все. Тепер перейдемо до поабзацного читання заяви міністерства, текст якої будемо виділяти жирним.

«1-го листопада веб-сайт «Наші гроші» опублікував новину «Близнюк злив улюбленій фірмі 5 мільйонів на прийом колег-міністрів» у якій йдеться про договір на організацію та проведення 17-ї сесії Європейської конференції міністрів, відповідальних за місцеве та регіональне самоврядування. Як інформаційний привід названо суму укладеного договору – 5 мільйонів гривень, та обрану для визначення виконавця процедуру «закупівлі в одного учасника».

Як бачимо, авторів заяви зачепили наші акценти на вартості угоди та неконкурентній процедурі закупівлі. Нас теж шокували і ціна питання, і спосіб освоєння коштів.

Усе таки мова йде про купу наших грошей – грошей платників податків. Її б вистачило на ремонт десяти амбулаторій в Києві, або, щоб двічі газифікувати воєнний гарнізон під Севастополем, що кілька років сидить без опалення. Врешті-решт президентське Держуправління справами за такі гроші набрало кількамісячний запас випивки та їжі. А тут маємо п’ятимільйонний бюджет на дводенний зліт чиновників.

Тож перше, що спало на думку, коли ми випускали новину, що маємо справу з «золотим пилом» в очі поважним гостям України. Які під добру закуску мали б не помітяти наших проблем із євроінтеграцією в Печерському суді (свято законності проходить на відстані  чотириста метрів від «Українського дому»).

Але заява Мінрегіонбуду скерувала наші думки в нове русло: а чи справді прийом закордонних гостей може коштувати таких шалених грошей?…

«Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України заявляє.
Процедура, обрана комітетом Мінрегіону з проведення торгів, у результаті якої укладено угоду з ТОВ «Conference House», повністю відповідає вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель». Зокрема, вимогам, що спрямовані на створення конкурентного середовища у сфері держзакупівель, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів».

Запам’ятайте цей взірець цинічності: закупівля в одного учасника задовольняє вимогам, спрямованим на створення конкурентного середовища у сфері держзакупівель. Нагадаємо, що згідно із законом ця процедура використовується у форсмажорних випадках: землетрус, повінь… А тепер і прийом гостей. Чи вони незвані?

«На жаль, знову має місце суттєве «пересмикування фактів» та дуже поверхова розробка теми журналістами. Наприклад, при більш ретельному вивченні згаданого авторами статті джерела – того ж таки «Вісника державних закупівель», стає зрозуміло, що ще 19 вересня цього року такий договір і за тією ж процедурою планувалося укласти напряму із ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім». Однак, 18 жовтня Мінрегіон отримав відмову від «Українського дому», внаслідок чого був змушений терміново шукати компетентну заміну цьому виконавцю. Обраний переможець тендерної процедури володіє достатнім рівнем підготовки та досвідом проведення таких заходів.»

Перший посил про «знову має місце» не зовсім зрозумілий. Можливо, нам закидають розслідування бізнес-звязків родини Анатолія Близнюка, яка отримує в Донецьку багатомільйонні будівельні підряди за тією самою форсмажорною процедурою закупівлі «у одного учасника»?

Так в тій історії ми підійшли до питання не так вже й поверхово. Коли представники міністра заперечили причетність його родини до ТОВ «Марморокбуд» – мовляв дружина Близнюка вже давно продала свою частку, ми з’ясували комуфірмі, яка через ланцюжок компаній сходить до сина міністра.

Тож і цього разу зануримось глибше разом із авторами заяви.

Справді, 19 вересня в «Віснику державних закупівель» було опубліковано обґрунтування Мінрегіону щодо наміру закупити послуги  у держпідприємства «Український дім» за  процедурою «в одного учасника».

У ньому чорним по білому написано, що неконкурентна процедура обрана через «відсутність конкуренції (у тому числі і з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені тільки певним постачальником (виконавцем), за відсутності при цьому альтернативи». І далі осанна кваліфікованому штату та ефективній діяльності «Українського дому».

Цей варіант закупівлі був бодай логічним, оскільки міністерський хурал анонсовано саме в «Українському домі». Однак через місяць після оголошення, міністерство отримує «падляну» (даруйте за нову бюрократичну вимову).

Як повідомляє Мінрегіон, «Український дім» 18 жовтня з якогось переляку відмовився від угоди. Від цього вже трохи тхне когнітивним дисонансом. Яке підприємство з власної волі відмовиться від 5 мільйонів гривень? Чи може нам натякають на «підставу» міністерству з боку Держуправління справами, яке контролює «Український дім»? Зрештою, яка різниця? Головне те, що опинившись за два тижні до урочистого заходу без укладеної угоди на освоєння 5-мільйонного бюджету міністерство знову оголошує закупівлю. І знову «у одного учасника». І знову через ту саму «відсутність конкуренції».

Це вже остаточно ґвалтує наш мозок. Виходить, що організувати захід від самого початку могло не лише держпідприємство, а й приватна фірма. Причому по тій самій ціні, що і держпідприємство. Тобто маємо двох близнюків просто з різними іменами.

Однак цієї парочки вже достатньо для процедури відкритих торгів, на якій (звичайно, в ідеалі) учасники намагаються запропонувати найменшу ціну. Чому про цю прекрасну можливість хоча б спробувати зекономити державні кошти в Мінрегіоні не подумали ще в вересні, коли оголошували тендер? Мабуть, питання риторичне.

Отже за формальною логікою маємо наступну конструкцію: послідовність дій державних клерків призвела до того, що 5 мільйонів пішли на освоєння в абсолютні приватні руки. Які, звичайно, нічого не вкрадуть. Принаймні це обіцяє Мінрегіон в останньому абзаці своєї заяви:

«Стосовно суми договору, слід зазначити, що вона прописана в Державному бюджеті на 2011 рік та обрахована, виходячи із кошторису витрат на проведення подібних міжнародних заходів у минулі роки. Використання коштів за цією статтею жорстко контролюють Рахункова палата та ГоловКРУ України, що робить неможливим у принципі будь-які сумнівні маніпуляції.»

Ну якщо «жорсткий контроль Рахункової палати та ГоловКРУ» в Україні ще когось лякає, то ось цитата з інтерв’ю голови ревізійної служби Петра Андрєєва: «Ми поінформували прем’єр-міністра про те, що на 129 держпідприємствах ревізорів не допустили до перевірки. Я цілий рік листуюся з усіма міністерствами про те, як підпорядковані державі структури не надають інформації і перешкоджають роботі ревізорів».

В нашому випадку ми маємо ситуацію, коли гроші буде освоювати абсолютно приватна фірма. Чи злякається вона привида ревізора, як його нібито бояться в Мінрегіоні? Чи знайде можливість раціонально використати 5 мільйонів? Впевнені, що так і буде.

Але питання про сумнівні маніпуляції краще залишимо відкритим. Тим більш, з огляду на запевнення Мінрегіону в тому, що вартість міністерського хуралу – 5 000 000 грн. – в принципі обрахована. Як можна з точністю до копійки обрахувати вартість, наприклад, весілля за місяць до того, як воно відбудеться? А якщо й можна, то яким магічним чином кошторис гулянки може скласти рівно п’ять мільйонів – не 4 999 999,99 грн., не 107 456 грн., не 509 677 888 грн.?

Отак порахувавши, виникає лише одна ідея. Дорогі друзі – європейські міністри! Може, ви перестанете до нас прилітати. Вирішити тут ви все одно нічого не зможете. А ми хоч гроші зекономимо і бідний Азаров дізнається в якій кишені шукати кошти на виплати «чорнобильцям». А то бузують, паркани ламають…

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»