Саме в ці дні розгортається масштабна оборудка на паливному ринку. Власники скандальної «Лівели», перед якими закрились двері безмитного ввезення бензину, пролізли в кватирку під назвою «стабілізація ринку енергоносіїв». Прокладка Зубика претендує на долю від 400 мільйонів гривень.
Наприкінці 2010 року президент Віктор Янукович особисто доручив Антимонопольному комітету розібратись з безмитним ввезенням бензину в Україну. Відомство Василя Цушка, яке до того часу не надто переймалось ситуацією, миттєво доповіло про втрати держбюджету у розмірі 3 млрд грн.
Не треба бути Шерлоком Холмсом, аби зрозуміти – якщо держбюджет не дорахувався, то хтось в шоколаді. А в Партії регіонів з такими розмова коротка. Тож не дивно, що справжній власник «Лівели», який ховався за маскою нардепа Володимира Зубика, швидко зрозумів, що з Януковичем жарти погані. І с тих пір ніхто не ходить до «Лівели» та її дочки «Тайстра» з проханням поставити на документах про ввіз бензину свою печатку, яка звільняє від сплати всіх мит та акцизів. Хоча весь набір можливостей у «Лівели» є. А через недавнє відкликання судових позовів митниками та податківцями «меню» навіть збільшилось.
Проте мова йде про реальну політику, в якій б’ють не по паспорту. Тому ніхто не сумнівався, що після залагодження питання з Віктором Федоровичем креативні бізнесмени від уряду не залишаться осторонь від грошових потоків. Так і сталось.
У березні «Нафтогаз» (сфера впливу Юрія Бойко) звернувся [1] до Мінекономіки (керівник – Андрій Клюєв) за погодженням закупівлі «у одного учасника» послуг з переробки нафти «з метою збільшення частки нафтопродуктів вітчизняного виробництва на ринку енергоносіїв України та з метою забезпечення стабільного функціонування ринку енергоносіїв». Переробка 1 млн тон нафти у ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», яка належить російській ТНК-ВР, була заявлена по ціні 288 млн грн [2].
По ходу «Нафтогаз» пояснив, чому неможливо замовити нафтопереробку напівдержавній «Укртатнафті» – у заводу Ігоря Коломойського немає можливості до травня отримувати російську нафту, тоді як все треба робити миттєво, ще у першому кварталі року. Тому і обрали російський «ЛиНІК», який окрім того має можливість отримувати російську нафту трубопроводом, що було умовою для обрання переробника.
Однак щось у схемі не спрацювало. Погодження від Мінекономіки все якось не надходило, аж поки перший квартал не скінчився. «Нафтогаз» зміг укласти угоду з «ЛіНИКом» лише 28 квітня, коли загрози зникнення бензину в Україні вже не було. Єдине, чим міг прислужитись державний бензин – це збити ціни на АЗС. Але, як з’ясувалось цього тижня, саме цій благій меті вся вищезгадана метушня служити і не може.
Вся схема почала працювати, коли в ланцюжку постачальників нафти з’явились дві прокладки [3] – панамська «Solid Corporation S.A.» і українське ТОВ «Фірма «Інтергал». Це виглядає так. ТНК-ВР продає в Росії нафту панамцям, ті – «Інтергалу», і вже ці – «Нафтогазу». Тільки після цього нафта потрапляє на Лисичанський нафтопереробний завод, який за 288 мільйонів гривень її переробляє.
Достеменних даних про те, яку з посередницьких фірм контролює Бойко, а яку Клюєв, немає. «Нашим грошам» вдалось з’ясувати, що до складу засновників української фірми входить Ярослав Новак. Ця ж людина є співзасновником ТОВ «Компанія-Інтергал». Іншим засновником є Андрій Зубик, близький родич «лівелівського» Володимира Зубика. Як досліджували ЗМІ [4], цей же Андрій Зубик разом з «дочкою «Лівели» – фірмою «Тайстра» – є засновниками фірми «Видавничий центр Босфор». «Ця фірма зареєстрована у Львові на вулиці Сихівська, 16, де знаходиться гніздо фірм Зубика та його родичів. Зокрема, на тій же адресі перебуває фірма «Інтергалбуд-еліт», де директором працює така собі пані Ольшанська-Бохонко. Саме вона в 1992 році заснувала «Тайстру» і перебуває в її засновниках до сих пір».
Отже поява аж двох прокладок на шляху російської нафти до російського ж заводу в Україні призвела до прогнозованого ефекту – її вартість зросла рівно на $50 за тону у порівняні з нафтою, яку ТНК-ВР поставляє на ЛіНИК в рамках своєї комерційної діяльності.
Далі – ще прогнозованіше. Бензин з цієї нафти 17 травня вивели на аукціон і не змогли продати ані одного літру [5]. Оскільки вартість «нафтогазівського» бензину виявилась на 15% вищою від вартості палива ТНК-ВР, та на 6% дорожче від середньоринкової ціни. А-95 від «Нафтогазу» з врахуванням транспортування коштує 10,55 грн/л, а дизпаливо – 9,90 грн/л. І це тоді як Юрій Бойко з усім своїм міністерським авторитетом закликає власників АЗС дотримуватись цінового коридору 10 грн/л для А-95 і 9,60 грн/л для дизпалива.
Отже збити ринкові ціни на бензин паливом, дорожчим від ринкової ціни, очікувано не вдалось. Почекаємо, пока організатори оборудки вигадають якийсь засіб зменшити ціну з метою отримання прибутку від оборудки. Вона ж все-таки передбачає реалізацію бензину, щоб було що ділити. Можливо, спишуть 288 млн грн. за переробку нафти на збитки «Нафтогазу» і виключать цей елемент з кінцевої ціни. Або змусять державу дотувати ці 50 доларів на тоні за допомогою якоїсь субвенції. Або просто почекають, поки ринкові ціни на бензину не досягнуть вартості зубико-панамського палива. Залишилось вже недовго, оскільки сама держава купує бензин по 13 гривень [6].
У будь-якому разі є проста арифметика. 50 доларів навару на одній тоні нафти дають 50 мільйонів доларів навару на всій партії. Як і в випадку з «Лівелою», ці гроші не потрапляють до держбюджету, а йдуть реальним власникам фірм-прокладок. То ж чи варто Цушку чекати нового окрику перевірити нескладні математичні дії? Чи цього разу Віктор Федорович від початку в темі?