- НАШІ ГРОШІ - https://nashigroshi.org -

Унікальна відмазка пані Галини з «Донбасантрациту»

Учора разом з Андрієм Марусовим взяли участь у цікавому перфомансі на радіо «Ера». Там запустили довгограючу серію програм, присвячену держзакупівлям. І їм вдалось за допомогою телефонного дзвінка вивести у прямий ефір невідому нам до того часу пані Галину з тендерного комітету «Донбасантрациту».

Унікальність спілкування була в тому, що привід був цілком конфліктний. Ця контора нещодавно купила шахтарські ліхтарики вдвічі дорожче від ринкової ціни [1]. Зазвичай у таких ситуаціях клерки тікають від питань світ за очі. Але Донбас – «широкая душа» – черговий раз вразив справжньою побутовою відкритістю людей (це не застебнуті на всі ґудзики аж до очей галичани). Пані Галина не кинула слухавку і відповідала по кожному пункту. І врешті решт вибудувала вербальну концепцію, яка повністю виправдовує держпідприємства, які живуть на широку ногу. Щоправда це виправдання де-юре, а не де-факто. Але менше з тим.

Отже відмазка марнотратства така.

«Ми публікуємо оголошення про тендер в «Віснику». Потім на торги приходять заявки. Ми їх відкриваємо і обираємо найвигіднішу пропозицію. А те, що у відкритих джерелах є дані про вдвічі дешевшу продукцію, так ці ж бізнесмени до нас на тендер не прийшли. У випадку з ліхтарями на тендер окрім фірми-переможця прийшла ще тільки одна компанія. І її ціна була ще гірша. А заводи-виробники не хочуть брати участь у тендерах. Наскільки відомо, там не хочуть перейматись паперовою тендерною роботою, створювати відповідні підрозділи», – це скорочена версія логічної побудови пані Галини з «Донбасантрациту».

Дійсно, підкопатись під це вкрай важко. Залишаються лише ліричні аргументи. На кшталт, «так що ж це за бізнесмени такі, які не хочуть попиляти таку значну маржу»?.

Але ж до пані Галини які питання? Хіба вона винна, що окрім ТОВ «Управління промислової безпеки та охорони праці» у тендері взяла участь лише одна фірма (назви якої вона, до речі, не пам’ятає)? І звідки їй знати, які є домовленості у директорів державних вугледобувних підприємств з виробниками ліхтарів про монополізацію ринку фірмами-прокладками? У неї по документам все чесно. Жодне КРУ не підкопається. А ліричні запитання платників податків до справи не підшиєш.

Можливо справа в тім, що наші чиновники живуть за правилом «б’ють не по морді, б’ють по паспорту»? Тобто народовладдя це ніщо, а прикриття сідниць пакетом правильних документів – це все?

Втім, перейдемо від лірики до прагматики.

Пані Галина розповіла як абсолютно «прозорі відкриті торги» призвели до закупівлі товару вдвічі дорожче від ринку. А ми нагадаємо як можна абсолютно законно зменшити видатки держпідприємств.

Окрім «відкритих торгів» є й інші процедури закупівлі. Наприклад запит цінових пропозицій. Це коли пані Галина гуглить ціни на ліхтарики, знаходить – це не важко – пропозиції по 500 гривень замість тисячі і надсилає виявленим фірмам запрошення до участі у торгах. Сто процентів, що у такому випадку «Донбасантрацит» витратить на ліхтарі на мільйон гривень менше. І може навіть виписати премію пані Галині. Якщо, звичайно, директор її за таке менеджерське рішення не звільнить. Бо тоді ТОВ «Управління промислової безпеки та охорони праці» залишиться в прольоті…

Блог від: Юрій Ніколов