Тільки-но приїхав з Баку: з тусовки журналістів-любителів корупції. Розмовляли про сумне. Тільки одного разу, коли заговорили про нафту, оптимізму докинули азербайджанці.
«У нас, – кажуть, – єдине, що круто: то, це, як ми нафту поділили з приватними інвесторами: почали 50 на 50, а минулого року дійшли до 80 на 20 на користь держави. Не те, що казахи: стартували з якихось копійок, і зупинились «50 на 50».
Казахи похитали головами: «Самі, мовляв знаєте, як там у нас. Слава Богу, що хоча б 50% в державу потрапляє. І то не впевнені».
Повернувся в Україну. Перше прочитане інтерв’ю – міністра екології і природних ресурсів Миколи Злочевського («Деловая столица»). Красиве. Ніби знову в Баку побував:
«Мы смотрим на пример Казахстана, в геологоразведку и добычу полезных ископаемых которого инвесторы рвутся. Там изначально идет разделение прибыли в пропорции 80% инвестору, 20% – государству. Ведется жесточайший контроль со стороны государства за расходами инвесторов, чтобы они не были завышены, и после возврата инвестиций прибыль делится 50 на 50. Думаю, эта схема была бы приемлемой и для Украины».
Все ясно, зрозуміло, прозоро. Лишилось уточнити тільки, хто ховається під псевдонімом «Україна»? Для кого саме ця «схема – приемлема?». Бажано – поіменно, і без офшорів.
Блог від: Олексій Шалайський