НОВИНИ

17.01.2017
16.01.2017
15.01.2017
Всі новини »

ТЕГИ

ДОКУМЕНТИ

Як пиляють гроші на кримських держдачах Януковича

29 березня 2011

Продавці мікроскопів торгують лампочками, коштовні гардини по 5 тисяч за вікно, торгівці меблями за адресою поліклініки. Весь цей дурдом відбується під прикриттям підрозділу Держуправління справами, керівника якого вбили як в класичному детективі.

Символом «засекреченості» ДУСі є Головне управління санаторно-курортних установ в Автономній республіці Крим (ГУСКУ). Не треба думати, що воно керує санаторіями ДУС, розташованими в Криму – вони є самостійними господарськими суб’єктами. Головне управління санаторно-курортних установ – це структура-легенда, створена в кращих традиціях КДБ СРСР. Вона нічим офіційно не керує, а лише обслуговує «об’єкти», що у часи СРСР називалися «державними дачами» – десять «скупчень будівель», розташованих на території Великої Ялти: від Фороса до Лівадії.

На даний час Головне управління санаторно-курортних установ очолює Ігор Алферьєв – співробітник органів держбезпеки «зі стажем». Хоча якби він в жовтні минулого року не балотувався до Верховної Ради Криму за списками Партії регіонів, про те, що він керує ГУСКУ взагалі б ніхто не дізнався.

Екс-віце-адмірал протягом практично всієї своєї кар’єри спеціалізувався на охороні вищих посадових осіб та їх секретів «з моря». У серпні 1991 року він очолював морський підрозділ Прикордонних військ, що «ніс охорону» підступів до «дачі», де 8-21 серпня 1991 року перебував Президент СРСР Михайло Горбачов. Вважається, що від звинувачень у пособництві путчистам його врятував Леонід Кравчук. Леонід Кучма призначив Алферьєва керівником Морської охорони Україні. А за часів Віктора Ющенко він деякий час очолював ДУСин санаторій «Гурзуфський». Якраз в ці часи  радянський розвідромантичний ореол з «дач» повністю випарувався, поступившись місцем тверезому бізнес-розрахункові під прикриттям держтаємниці.

Один з попередників Алферьєва, Олег Тарабанько в ніч з 21 на 22 грудня 2008 року був знайдений задушеним неподалік від свого будинку в Лівадії. «Ліквідація» пана Тарабанька відбувалася за класичним сценарієм детективного фільму: виконавці організували коротке замикання, він вийшов на вулицю, щоб перевірити електрощитову і був схоплений. Ймовірно, Олег Тарабанько, за планом виконавців, повинен був пропасти безвісти, але цьому завадив сусід, який побачив двох чоловіків, що тягли бездиханне тіло. Щоправда, затримати він їх не зміг. За однією з версій слідства, мотивом злочину міг бути конфлікт навколо розподілу коштів, отриманих від незаконної здачі в оренду «державних дач». Між тим, «державні дачі» офіційно не приносять прибутку, але витрачають значні суми бюджетних коштів.

Причому, схоже, що під обслуговування «державних дач» співробітникам ДУС вдається «списувати» значні ресурси. 15 жовтня 2010 року ГУСКУ закупило 75 наборів посуду на суму близько 800 тис грн., 23 люстри, світильники і бра на суму близько 400 тис. грн., штори, скатертини, гардини, обладнання для масажу і меблі. Все це призначалося для «об’єктів» № 6, 9,10, як звуться в тендерній документації державні дачі. Загальна сума закупівлі – близько 11 млн. гривень.

За даними Мінекономіки, це була закупівля в одного учасника, яка відповідно до п.2 ст.39 закону «Про державні закупівлі», проводиться у виняткових випадках, зокрема, у разі виникнення «термінової потреби в товарах, послугах та роботах». У Головному управлінні «терміновість» обґрунтували офіційними візитами на «дачі» президентів Словаччини Івана Гашпаровіча та Польщі Броніслава Коморовського.

Хоча, здається, що нагальної потреби не було. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті президента України, пан Гашпаровіч офіційно перебував в Україні 6 жовтня і тільки в Києві, а Броніслав Коморовський, був в Криму 30 вересня – 1 жовтня. Але про його запрошення було відомо декілька місяців: він взяв участь в VII саміті «Ялтинської європейської стратегії».

Крім того, на певні сумніви щодо доцільності закупівель наводить аналіз компаній-постачальників. Наприклад, одеське ТОВ «Мірс» продало для «дач» 75 наборів посуду вартістю приблизно по 10 тис грн. кожен. Одеське ТОВ «Дюсо» за 600 тис. грн. оновило масажний кабінет. А київське ТОВ «Твій спорт» продало туди спортивних тренажерів на півмільйона гривень.

Втім, одним з найдорожчих виявився договір на закупівлю текстилю – гардин, скатертин і іншого. Ці товари за 2,7 млн грн. продало цілком «біле» підприємство – ЗАТ «Фірма «Калина». Ми побували в київському салоні-магазині цієї фірми, щоб переконатися чи так дорого зараз коштує повісити «елітні» штори чи накрити стіл «особливими» скатертинами. Виявилося, що єдиних цін на дані товари у компанії немає. Вартість залежить від замовлення.

«Повісити гардини на одне вікно вам обійдеться приблизно в 5 тисяч гривень. Це якщо з матеріалів, які у нас є на складі. Але можна замовити більш дорогі тканини, які коштують по 3 тисячі гривень за квадратний метр тільки «на матеріалі», – розповіла продавець-консультант салону-магазину.

Цікаво, що ця компанія, яка раніше називалася ЗАТ «Калина», виступала співзасновником ЗАТ «Ялтабанк». У 1999 році за фактами зловживань у цьому ЗАТ прокуратурою Ялти було порушено кримінальну справу, а в 2003 році воно було позбавлене банківської ліцензії та закрите. Народний депутат Геннадій Москаль (НУНС), який на початку 2000-х очолював кримський главк МВС, в бесіді з нами не зміг згадати, до чого призвело розслідування діяльності ЗАТ «Ялтабанк». Між тим, джерело в ГУ МВС Криму повідомило, що керівництво банку підозрювали у зв’язках з відомим кооперативом «Сейлем», який на початку 90-х об’єднував під своїм дахом декількох кримінальних авторитетів.

ТОВ «НС Брайт», що продало світильники для «дач», в тому ж жовтні 2010 року забезпечило обладнанням для мікроскопів ЗАТ «НВК« Наука» Міністерства освіти. Тобто, «Брайту», по великому рахунку, все одно чим торгувати. Відповідно до даних органів державної реєстрації, ця компанія була заснована в травні 2010 року мешканкою Києва Оксаною Ющук. Дивно, що всього за півроку свого існування вона міцно закріпилася, як постачальник товарів для держорганів. Ми спробували зв’язатися з представниками ТОВ «НС Брайт», проте номер телефону, зазначений у звіті про проведення процедури закупівлі, був відключений. Можна було б зв’язатися з ТОВ за юридичною адресою… якби вона існувала. Її «адреса» – вул. Щербакова 49-А, офіс 91. Тільки в цьому будинку всього 90 квартир.

Номер телефону ТОВ «ТПК« Телур», що спродало на «дачі» комплекти меблів майже на 6 млн. грн. теж мовчить. Замість офісу по вул. Дьяченко, 12 у Києві знаходиться поліклініка Дарницького району № 3, а жителі навколишніх будинків, опитані нами, зізналися, що вперше чують про таку компанію. ТОВ «ТПК« Телур» було створено у 2005 році жителем столиці Олександром Чубиком. Втім вже у 2008 році він розмістив в інтернеті своє резюме для пошуку роботи. А у вересні 2009 року фірму було перереєстровано. Її новим власником став мешканець села Татусівка Вінницької області Геннадій Шульга. Але й після цього, вона не стала широко відомою. Як голові тендерного комітету ГУСКУ Ігорю Фоменко вдалося її знайти залишається загадкою. У всякому разі, відповідальна за дані закупівлі спеціаліст ГУСКУ Ольга Вершиніна відмовилася спілкуватися з журналістами, порадивши звернутися до Міністерства економічного розвитку та торгівлі. Загадкою, напевно, залишиться і сам факт існування цих товарів, адже перевірити, чи знаходяться вони на «дачах» пересічному громадянину, практично неможливо – це загрожує притягненням до відповідальності за порушення державної таємниці.

Іван Красіков, Сергій Головньов, Заїр Акадиров,
за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та проекту
SCOOP

ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

НАШІ ГРОШІ Друкувати Друкувати

Tеги | ,

НАШІ БЛОГИ

НОВИНИ РЕГІОНІВ

17.01.2017
16.01.2017
15.01.2017
13.01.2017
Всі новини »

ТЕГИ РЕГІОНІВ