Росіяни в Україні: свій до свого по своє
Історія про те, як можна легко пояснити, що в Україні є тільки одне НПЗ, варте державної уваги. Стратегічний запас бензину буде створено з російської нафти на російському заводі в Донбасі.
Дві цікаві новини подарував читачам «Вісника державних закупівель» «Нафтогаз України». Перша – мало не сенсаційна: наша держава вперше за багато років вирішила створити стратегічний запас бензину. Для цього 1 млн. тон російської нафти буде перероблено на одному з українських НПЗ.
Друга новина – більш весела. Це нафтогазівське обґрунтування (повний текст – тут), чому такий об’єм може переробити лише один завод, а саме – Лисичанський «Линік», що належить ТНК-ВР.
Нагадаємо, що в Україні є п’ять НПЗ – «Галичина» і «Нафтохімік Прикарпаття» Коломойського, «Укртатнафта» з державною часткою і менеджментом того ж Коломойського, російський «Лукойл» і російський же «Линік».
З роздовбаними «Галичиною» і «Нафтохіміком» усе було зрозуміло одразу. Це вже давно не заводи.
З «Лукойлом» було складніше – НПЗ занадто якісне і технологічне, аби не брати його до уваги. Однак тут усміхнулось щастя. «Лукойл» повідомив, що мільйон тон нафти він готовий почати переробляти «не раніше другого кварталу».
«Ну, ні так ні», – возрадувались нафтогазівці і перейшли до наступного потенційного учасника. Чому «Нафтогаз» не влаштовував другий квартал сказати складно. Закупівля в одного учасника офіційно пройшла 15 березня. Другий квартал починається через два тижні. Мільйон тон треба ще купити, пригнати в Україну. Зате виник би конкурс і, можливо, держава заплатила не 288 млн грн., а менше. Але, хто би то чужі гроші ( у даному випадку державні) рахував?
І все ж найвеселіше обґрунтування торкнулось «Укртатнафти». Тут вже треба було кілька аргументів. Усе ж таки підприємство номінально напівдержавне. І дати заробити казні – діло святе. Воно, звичайно, перепало би й опальному (звісно у порівнянні з росіянами) нині олігарху, але ж такого в обґрунтування не напишеш. Відтак знайдено було кілька причин:
– По-перше, «Укртатнафта» могла приступити до замовлення лише з травня.
– По-друге, «Укртатнафта» натякнула, що з російської нафти Urals можна зробити лише такий бензин, що той із червня не буде відповідати держстандартам на нафтопродукти.
– По-третє, «Нафтогаз» дізнався, що останні три роки російська нафта по трубопроводам на Кременчуцький НПЗ не приходила (саме «Нафтогаз» поставив вимогою прийом нафти саме по трубопроводу з Росії).
Останній аргумент виглядає «найпереконливішим». Ніби сам «Нафотогаз» свого часу не включився у війну з татарськими акціонерами, результатом чого став розрив нафтових стосунків із російськими власниками скважин.
А роздумувати про те, чи не можна було напівдержавному (43% акцій) заводу виділити бодай шматок такого грубого контракту, навіть не будемо. У наших чиновників не той стиль: закупівлю « в одного учасника» проводити набагато приємніше, аніж відкриті торги.
У нас поки що залишилось тільки два питання на майбутнє.
Скільки бензину і дизпалива Україна отримає із цього мільйона тон? Якимось дивом в обґрунтуванні цих важливих цифр немає. Експерти, опитані «НГ» стверджують, що з обладнанням «Лінику» має вийти близько 300 тис. тонн дизпалива і 250 тис. тонн бензинів. Згодом побачимо, скільки вийшло насправді.
Інше питання: коли цей мільйон тон прийде в Україну? Зважаючи на те, що і травень, і квітень для «Нафтогазу» були занадто пізніми місяцями. Тендеру на закупівлю ми поки що не бачили…
Інше питання: а чому вирішено взяти саме російську трубопроводну нафту? Є більш якісна азербайджанська. Врешті є українська нафта, яку можна було б переробляти на «Укртатнафті». І тоді принцип «свій до свого по своє» – держава Україна робить дешевий бензин для українців на українському заводі – набув би свого первісного значення.